Архів теґу: Суспільство

Організація співпраці між громадянським суспільством та новими політиками і чиновниками

Проблема

  • Через 3 роки після Майдану спостерігаємо реванш “системи”.
  • Нові політики не змогли об’єднатися. Частина нових влилася в систему.
  • Майдан не висунув лідерів чи політичну силу, яка б могла конкурувати із системою.
  • Бажаючих працювати чесно на державній службі все ще недостатньо.

Моє бачення вирішення проблеми

Нові політики — це люди, готові займатися політикою, відмовившись від хабарів, незаконного збагачення, кришування власного бізнесу. Головною метою своєї діяльності вважають подолання корупції. Представники суспільства, які розуміють політику як важку і неприбуткову справу, не очікують надто високих зарплат і розкішного життя. Іти в політику для них –це брати на себе відповідальність за країну, за людей.

Нові чиновники — люди, готові піти на державну службу і ефективно виконувати свої обовязки за новими стандартами, а не за правилами “системи”. Це готовність віддати свої сили, знання, уміння служінню державі. Пріоритетом для них є захист інтересів громадянського суспільства.

Нові чиновники та політики на перших порах потребуватимуть матеріальної та моральної підтримки від громадянського суспільства, оскільки на одну зарплату політик фізично не може прогодувати себе та сім’ю. Ця підтримка громадянського суспільства повинна вберегти нових політиків від спокус “системи”.

Нових чиновників та політиків будемо називати делегатами у владу від громадянського суспільства.

Громадянське суспільство — це активна частина громадян, що підтримали Майдан та були його активними учасниками. Вони очікують реформ та модернізації країни і підтримують її. Але не завжди готові самі піти у владу, стати політиками чи чиновниками. Переважна частина громадянського суспільства не готова відмовитись від звичного способу життя, бізнесу чи кар’єри і піти у владу, тобто стати новими політиками чи чиновниками. Але часто готова підтримати того, хто прийняв таке кардинальне рішення. Продовження

“Якщо він не буде то і я не буду!”

Чому ми не можемо організуватись і весь час наступаємо на ті самі граблі?
Я думаю тут причина в неправильній реакції на “блокера” в нашому суспільстві.
“Блокер” це той хто завжди проти, йому нічого не треба, для нього всі однакові, всі погані. Він нічого робити не буде.
Відсоток блокерів всюди приблизно однаковий, але різною є суспільна реакція на них.

Є така ситуація. Є 10 людей: 2 “активісти”, 6 звичайних, 2 “блокера”. 2 “активістів” пропонують облаштувати сквер замість стихійної мусорки. 2 “блокера” кажуть “нам того не треба”.

Дальше починається реакція яка є різною в успішних країнах та таких як наша.
В успішних: 6 звичайних та 2 активіста їм відповідають “ну то нам вас не треба”. Роблять самі , а з “блокерами” потім не вітаються, просто ігнорують, морально виштовхують із свого середовища.

У нас: на заяву 2 “блокерів” 6 звичайних кажуть “ну як вони не будуть, то і ми не будемо, шо, ми будемо для них робити? вони потім так само будуть ходити в сквер як і ми”.
І нічого не робиться.

Треба міняти цю реакцію. І тут нам не мішає ні путін, ні “злочинна влада”.