Мобільний додаток для походів Карпатами

Мене звати Роман Гелемб’юк , я програміст з Івано-Франківська.

В цій статті хочу розповісти, як одна моя пристрасть – походи в гори, поєдналася з іншою – програмуванням. Так зародилася ідея проєкту “В Похід Карпатами”, над реалізацією якої у вільний час працював впродовж року. Займався розробкою інструментів для походів в Карпати – веб портал з інформацією та мобільний додаток для Android.

Хоббі

Я дуже люблю гори, а ще більше – мандрувати горами. Напевно, це пов’язано з тим, що я народився в серці Карпат – селі Яблуниця. З одного вікна нашої хати було видно Говерлу з Петросом, а з іншого – гору Хом’як. Ці яскраві спогади дитинства манять мене в гори. Хоч давно вже змінив місце проживання, але 4-5 разів на рік вдається здійснити похід гірськими стежками. Я не бував у інших горах, крім Карпат, і не планую. Адже самих Карпат я обійшов, можливо, 10%. Це нагода побачити неймовірні полонини, гірські вершини, різноманітні типи лісу, озера та річки. Кожний похід – це нові враження, нові знахідки, нові відкриття, море позитиву і задоволення. Піша мандрівка розкриває таємниці Карпатських гір, заряджає новими силами.

Продовження

Як швидко і дешево організувати дистанційну освіту у школі

Сьогодні школи пустують. На зміну одному карантину прийшов другий. Чи готові ми до переходу на дистанційне навчання у зв’язку з масовим закриттям шкіл? Відповідь знають як батьки так і вчителі: ми не готові до нових викликів, які постали перед школою.

Наразі немає змісту обговорювати найкращі і найпрогресивніші підходи запровадження дистанційного навчання. Відомо, що держава виділила кошти і робить певні кроки для побудови школи інформаційного суспільства. Проте зараз проблема потребує нагального вирішення.

Розглядати можна різні варіанти, аналізувати та порівнювати їх. Я пропоную один з можливих наборів інструментів для швидкого переходу із звичайного шкільного навчання на дистанційне з мінімальними затратами та мінімальними потребами в підготовці учнів та вчителів.

Дистанційне навчання шкільного класу можна розділити на такі компоненти:

  • Координація та синхронізація процесу навчання, узгодження різних моментів.
  • Навчальні сесії в реальному часі. Як пасивна, так і активна участь учнів.
  • Асинхронне навчання та виконання завдань учнями. Не всі разом в один час, а за бажанням.
Продовження

Модерування контенту в децентралізованій мережі

Ми багато говоримо про користь децентралізованих мереж для розбудови громадянського суспільства. Наприклад, “Сила довіри”  чи якісь мережі побудовані на технології “блокчейн”.

Проте, крім очевидних переваг в таких мережах є проблеми , які ще чекають вирішення.

Одне із них – це проблема модерації. В “”звичайних” централізованих мережах такої проблеми немає. Є учасники із правами модератора чи адміністратора, які завжди можуть видалити якісь коментарі, записи, заблокувати учасника і тд.

В децентралізований мережі таких особливих учасників немає. Саме для того і будується така мережі, щоб не було цензури і можливості у когось вплинути на дискусію чи проект , який виконується учасниками мережі.

Проте, відсутність модерації також не варіант. Без модерації децентралізована мережа може швидко бути засмічена різного роду “флудом” і “спамом”, доданим свідомо чи ні.

Як вирішити? В “Силі довіри” пропонується 2 способи боротьби із такими проблемами:

  • для будь-якої активності потрібна енергія, яка є обмеженою. Учасник не можу виконати занадто багато записів, енергія його обмежує, це стимулує учасника дописувати лише найбільші важливі повідомлення і не зловживати
  • є можливість обрати “вартового” серед учасників. Це спеціальна роль, яка да можливість модерації. Вартового можна змінити чи відкликати в будь-який момент часу.

Я пропоную ще один спосіб модерації децентралізованої мережі без залучення “людини”, без потреба обирати когось на спеціальну роль.

Суть підходу в тому, що дії модерування є доступними для кожного учасника мережі, проте, ці дії виступають як пропозиції у вигляді голосування “Підтримую/Не підтримую” для всіх інших учасників. Коли в цьому запропонованому голосуванні взяли участь більше половини учасників і підтримали, то модерація виконується.

Додатково, у випадку, коли модерація не підтримана , на ініціатора може бути накладений штраф (списання енергії). Щоб боротися із зловживаннями.

Наприклад

Учасник “Василь” написав коментар із  образою на расовому грунті пі постом іншого учасника “Петра”. Учасник мережі “Ваня” вирішив , що такий коментар не умісний. В меню під коментарем є можливості для модерації – “Видалити коментар”, “Видалити та обмежити доступ для автора на 5 днів”. Можливо інші варіанти модерації.

“Ваня” обирає “Видалити та обмежити доступ для автора на 5 днів”. При підтвердженні дії, створюється нове голосування в якому описано суть проблеми, подано коментар та пропозицію по модерації, та 2 варіанти дій. Підтримати чи Не підтримати.

Це голосування появляється в загальній стрічці голосувань. Інші учасники можуть його побачити коли переглядяють загальну стрічку, або коли вони підписані на дописи учасника “Ваня”.

Можливий ваірант, коли цю пропозицію модерації не бачить ніхто (загальна стряка можу бути масивною, і дещо проходить непоміченим). Тоді, пропозиція просто буде проігнорована.

Якщо  інші учасники підтримують пропозицію, то вона автоматично вступить в дію коли 50% всіх учасникі візьме участь.

Якщо 50% проголосували і ьільшість проти, то ініціатор може понести покарання (напевно розмір покарання вказуються в налаштуваннях).

Можливо, кількість учасників яка має взяти участь в голосування має регулюватися в налаштуваннях також (50% занадто багато).

При такому підході немає потреба у ролі “вартового”. Ячасники самі модерують і є захист від зловживань. Безпідставні запити будуть проігноровані або не підтримані.

Організація співпраці між громадянським суспільством та новими політиками і чиновниками

Проблема

  • Через 3 роки після Майдану спостерігаємо реванш “системи”.
  • Нові політики не змогли об’єднатися. Частина нових влилася в систему.
  • Майдан не висунув лідерів чи політичну силу, яка б могла конкурувати із системою.
  • Бажаючих працювати чесно на державній службі все ще недостатньо.

Моє бачення вирішення проблеми

Нові політики — це люди, готові займатися політикою, відмовившись від хабарів, незаконного збагачення, кришування власного бізнесу. Головною метою своєї діяльності вважають подолання корупції. Представники суспільства, які розуміють політику як важку і неприбуткову справу, не очікують надто високих зарплат і розкішного життя. Іти в політику для них –це брати на себе відповідальність за країну, за людей.

Нові чиновники — люди, готові піти на державну службу і ефективно виконувати свої обовязки за новими стандартами, а не за правилами “системи”. Це готовність віддати свої сили, знання, уміння служінню державі. Пріоритетом для них є захист інтересів громадянського суспільства.

Нові чиновники та політики на перших порах потребуватимуть матеріальної та моральної підтримки від громадянського суспільства, оскільки на одну зарплату політик фізично не може прогодувати себе та сім’ю. Ця підтримка громадянського суспільства повинна вберегти нових політиків від спокус “системи”.

Нових чиновників та політиків будемо називати делегатами у владу від громадянського суспільства.

Громадянське суспільство — це активна частина громадян, що підтримали Майдан та були його активними учасниками. Вони очікують реформ та модернізації країни і підтримують її. Але не завжди готові самі піти у владу, стати політиками чи чиновниками. Переважна частина громадянського суспільства не готова відмовитись від звичного способу життя, бізнесу чи кар’єри і піти у владу, тобто стати новими політиками чи чиновниками. Але часто готова підтримати того, хто прийняв таке кардинальне рішення. Продовження

Інструмент об’єднання громадянського суспільства та здорових політичних партій

Продовження теми об’єднання ДемАльянс та Сили Людей.

Коментар Сергія БойкоМова іде не просто про можливість об’єднання двох партій в одну, а про створення відкритої політичної платформи, до якої зможуть долучитися всі здорові сили суспільства – експертні середовища накшталт “Нової Країни” та “Реанімаційного пакету реформ”, освітні платформи, такі як “Відкритий університет Майдану”, волонтерські рухи, окремі лідери громадської думки, здорові бізнес-середовища.

Саме так я собі уявляю цей процес.  Не злиття партій, а запуск спільного громадянського руху, ширшого ніж партія. Який об’єднає в собі партії, громадські організації, експертів, чи просто активних громадян. Формалізовувати цей рух немає потреби (далі стане зрозуміло чому).

Пізніше в межах руху можна обрати та делегувати кандидатів на вибори різних рівнів. У випадку парламентських виборів це може бути блок партій а сам список утворений на внутрішніх праймеріз серед учасників руху.

Щоб запустити такий рух потрібно обговорити та прийняти багато деталей. Ідеологія, яка об’єднає різні партії, методи роботи, принципи висунення кандидатів на виборні посади. Всі ці речі можна почати обговорювати в процесі діяльності руху. Але це треба робити швидко та ефективно.

Тут я презентую технологію (інструмент) яка може реалізувати діяльність такого руху та зробити його ефективним.

Для чого потрібен такий інструмент:

  1. Конструктивно та швидко обговорити стратегічні цілі об’єднання.
  2. Визначити правила спільної роботи, обов’язки учасників, межі відхилень від стратегічного курсу у виборі тактик.
  3. Підтримка повністю горизонтальної системи керування рухом, із урахуванням думки кожного активного учасника.
  4. Координувати дії різних організації в напрямку досягнення мети. Щоб максимально використати синергію.
  5. Динамічне самоуправління, оперативне вирішення внутрішніх конфліктів та суперечок. Вони точно будуть.
  6. Відсутність індульгенцій та імунітетів для будь якого члена руху (особи чи організації)
  7. Всі рішення стосовно кандидатів на виборні посади чи у владу мають бути прийняті загальним голосуванням.

Головна причина необхідності інструменту  – це провал об’єднання громадянського суспільства проти проти “системи” після Майдану. Об’єднання не відбувається, значить є проблеми які не можна вирішити традиційними підходами.

Є успіхи у створенні малих груп активістів. Але немає успіхів із масовими об’єднаннями, чи навіть масовими акціями.
Потрібне щось, що допоможе “мені” довіряти “хорошому хлопцю” із іншого міста якого я особисто не знаю, але який називає себе “патріотом”, “активістом”, “борцем із корупцією”. Якщо він вартий довіри, я маю це якось швидко дізнатися.

Моя пропозиція – децентралізована соціальні мережа на основі платформи “Сила довіри”.

Це лише інструмент, це не партія чи ідея.

Спрощений опис системи. Нижче пояснення для чого потрібен такий рівень захисту.

  1. Ця система повністю децентралізована. Це веб-сайт у якого немає єдиного сервера. Частини системи знаходяться одночасно у всіх. Не вдаючись у деталі, ця система працює як криптовалюта Біткоін. Всі можуть користуватися, але ніхто не має повного контролю.
  2. Теоретично неможливо отримати контроль над мережею кимось одним чи групою осіб.  Немає “адміна” чи “модератора”. Проте, є обрана особа (особи) із членів мережі яка виконує функцію модерування (із збереженням всієї історії змін). Особу на цій посаді можна змінити в будь який момент загальним голосуванням.
  3. Абсолютний захист від цензури, змін в системі (кожен учасник має копію всіх даних)
  4. Реєстрація по запрошеннях. Що забезпечує захист від “чужих”. За кожного учасника мережі несуть відповідальність ті хто його запросили.
  5. Широкі можливості для голосування учасниками мережі з високим ступенем захисту, в тому числі , анонімне голосування. Єдиний спосіб махлювати – це підкуп учасників мережі (але це інше питання).
  6. Система внутрішніх рейтингів. В тому числі – “рейтинг діяльності”. Щоб можна було легко бачити “кращих із кращих”. Учасники мережі “оцінюють” один одного, так працює рейтинг.

Якщо коротко – це веб-сайт де спілкуються учасники руху, обговорюють, голосують, вичисляють “неадекватів” та викидають із мережі голосуванням.
Але цей сайт нікому не належить. Повний контроль завжди має більшість учасників мережі.

Для чого така складність? Для того щоб не можна було узурпувати владу “верхівкою”. Тут взагалі немає верхівки.
І немає адміна чи власника серверу якого може купити олігарх коли рух вийде на загрозливий для системи рівень.

Така мережа підтримується самими учасниками, та існує за рахунок їхньої активної участі.

Така мережа дозволить об’єднати не лише партії, а й небайдужих громадян. За рахунок того що все абсолютно прозоро і немає “лідерів” які потім кинуть тих хто їх підтримав. Кожен кого мережа висуває кандидатом є залежним від мережі, бо ресурси знаходяться в ній самій. Ресурс – це самі учасники, які своєю підтримкою можуть забезпечити перемогу кандидата від себе.

Отже, якщо вас цікавить така чудова технологія побудови горизонтальної мережі активістів та небайдужих громадян – читайте деталі та приєднуйтеся:

Проект “Сила довіри”

Щоб стати учасником тестової мережі потрібно встановити систему у себе на комп’ютері і подати заявку на реєстрацію. Двоє учасників мусять видати вам запрошення.

 

 

ДемАльянс + Сила Людей. Я підтримую. Але …

Організація “Нова Країна” оголосила заклик об’єднатися двом партіям – ДемАльянсу та Силі Людей. Партії дали попередню згоду у своїх публікаціях (ДемАльянс, Сила Людей).

Це 2 партії які можна назвати реальними партіями майдану, які все ще не зневірилися, не впали в популізм чи, просто, видохлися.

Я підтримую таке об’єднання. І я проголосую за таку партію на виборах.

АЛЕ. Є одне але.

В мене немає якихось особистих партійних чи владних амбіцій. Я просто хочу жити в нормальній країні. Я розумію що досягти цього можна лише модернізацією країни через реформи. Тому я готовий підтримувати політичну силу яка може і хоче це зробити, запустити процес модернізації.

Я сам готовий підняти жопу з дивана вкластися в модернізацію країни. Але я не готовий покласти все, присвятити життя цьому, битися до останнього. Отакий я прагматичний.
Свій вклад я бачу в малій активності: поагітувати сусідів, вийти на мітинг чи масову акцію, фінансувати в межах до 2000 – 4000 грн на рік.
Тобто, просувати того хто готовий присвятити своє життя служінню країні.

Я проголосую за таку партію. Але  можу більше. Я реально можу сісти на машину, поїздити по районах  і за свій рахунок загітувати ще 1000 людей щоб вони проголосували за таку партію.

Проте, в мене є умови.

Я не можу агітувати за того в кому невпевнений. Я не можу розказувати яка прекрасна партія якщо я не знаю що 90% кандидатів від партії порядні люди і я у них впевнений. Я не хочу втратити свою репутацію та ресурси що провести до влади якихось стрьомних людей.

Я хочу знати кожного кандидата від партії на будь-які виборні посади будь-якого рівня. Я хочу підтвердження від інших людей яких я знаю що це нормальні люди.

Тепер по суті.

Я хочу щоб був веб сайт із списком всіх членів партії які мають амбіції бути кудись обраним чи посісти посаду від імені та за підтримки партії.
Для кожної особи – біографія, посилання на акаунти в соцмережах.

Для кожної особи має бути можливість обговорення (авторизованого) та особлива можливість додати “компромат” (документи, свідчення). Звичайно, має бути якийсь арбітраж проти неправдивого компромату. Це не складно. Головне щоб все було прозоро, дискусії записувались на відео і тд.
Я думаю не потрібно пояснювати для цього це потрібно. Готовий бути кандидатом то мусиш повністю відкритися, показати свої гріхи. А ми зробимо висновки.

Якщо нова партія зробить таке, я потрачу частину своїх власних ресурсів на підтримку такої партії. І замість одного голосу партія може отримати 1000 або більше.

Таких як я є багато. Я говорив з людьми.

 

Як працює наша пенсійна система

Як працює пенсійна система

Тема пенсій одна із найулюбленіших в нашого народу.

Політики весь час обіцяють її підвищити , а народ весь час ведеться. А потім називає політиків брехунами і жуліками. І так по кругу вже 25 років.

Політики дійсно брехуни, вони приховують правду. А правда в тому що пенсію неможливо підвищити в цій системі яка в нас є. Звичайно, можна збільшити суми пенсій. Але вони будуть з’їдені неминучою інфляцією протягом 1-2 місяців.

Почнемо з початку. Як організована наша пенсійна система.

У нас  діє солідарна пенсійна система. Коротко про неї: Той хто працює платить гроші із своєї зарплати в пенсійний фонд. І ці гроші видаються пенсіонерам.

Коли пенсіонери бути молоді, вони так само давали частину своєї зарплати тодішнім пенсіонерам.

Ця система була запроваджена в радянському союзі в 1936 році. І діє до тепер.

На Заході, де все так прекрасно, діє накопичувальна пенсійна система, тобто, люди відкладають частину своєї зарплати на спеціальні рахунки чи у фонди і ці гроші там зберігаються і примножуються. Інколи, фонд банкротує і пенсія пропадає.
Хто не відклав той немає пенсії (але може мати допомогу по безробіттю яка всім надається, хто не працює).

Ще на заході є спеціальні пенсії для працівників бюджетної сфери – військові, поліція, пожарники та ін. Їм просто платять пенсію із бюджету як компенсацію за важку роботу (при відносно малій зарплаті).

Вернемося до наших реалій.

Коли хтось каже “Пенсіонери все життя працювали і платили в пенсійний фонд, значить їм ці гроші треба віддати”. Це неправда. Їхні внески вже давно видані тим хто був на пенсії в ті часи.

Чому солідарна система раніше працювала краще, а зараз не дуже?

Тому що, 50 років назад молодих було багато відносно пенсіонерів. Після війни був “бебі-бум”, населення зростало. В 70-80 роках на одного пенсіонера було декілька працюючих. Вони скидалися на нормальну пенсію для пенсіонерів.

Потім народжуваність почала падати, а недавні “бебі-бумери” почали виходити на пенсію. Тепер на двох працюючих приходиться 1 пенсіонер.

І ще треба взяти до уваги що тільки офіційно працюючі платять в пенсійний фонд.

Приклад. Іван та Галя молоде подружжя. Вони офіційно працюють, платять по 600 грн в пенсійний фонд кожного місяця . Їхня сусідка баба Марія отримує пенсію 1200 грн.
Політик-популіст Юля Т. приходить до влади і підвищує мінімальну пенсію до 1500 грн. Тепер Іван та Галя мусять платити більше. Вже по 750 грн кожен місяць. Щоб їхня сусідка отримала більшу пенсію.

Коли політик каже “я збільшу пенсію” це означає “я заберу в молодих більше грошей щоб віддати старим”. І ніяк інакше.
Не вірте такому політику. Він бреше.

Правильний політик має казати: “я покращу економіку так щоб молоді заробляли більше і могли краще утримувати пенсіонерів”.

І ще пару моментів.
Держава своїх грошей немає. Є тільки гроші заплачені у вигляді податків людьми та підприємствами. Державні підприємства, фактично, всі збиткові . Немає такого поняття “Державні гроші”.

Якщо збільшити якісь виплати (наприклад, пенсії), то значить інші виплати мають зменшитися або хтось інший має платити в бюджет більше.

Якщо політик каже “Я збільшу пенсії” не голосуйте за нього ніколи!

Через 10 років працюючих стане ще менше, а пенсіонерів ще більше (бо у 90-ті роки народжувалося менше людей). Тоді кожен працюючий буде платити одному пенсіонеру. Тоді нам всім і настане “пиз…ць”, якщо цю систему не почати міняти прямо зараз.

Як перестати пиз..іти і почати перемагати.

Цей пост відповідь на допис Віктор Андрусів: Як перестати програвати і почати перемагати.

0_74ce0_58ccd18b_XL

Він все правильно написав. Тільки там немає нічого нового. Все це було проговорено під час Майдану. Цей набір рекомендацій регулярно вспливає із того часу. Але прогресу немає. Ми програємо регулярно. А останнім часом програємо розгромно і в суху.

Питання не в тому Що робити. Це всім зрозуміло. Питання в тому Як це робити. Як об’єднати тих 10,000 притомних людей в одну тимчасову організацію щоб , хоча би, вирватися із болота, вийти на позитивну динуміку розвитку та модернізації.

Які проблеми мішають об’єднанню. Ці проблеми детально продискутовані в темі Как преодолеть раздробленность общества?

Щоб об’єднатися потрібен спосіб вирішення хоч частини цих проблем.

Реальних пропозицій вирішення я не знайшов. В основному це дитячі плани типу “Поїзд, стій раз-два!”, “Треба щоб всі хороші об’єдналися і побили всіх поганих”, очікування міфічного лідера-месії і тд.

А в мене є конкретна пропозиція. Продовження

Як працює офшор. В двох словах

A globe and cash close up

Тема офшорів зараз актуальна. Якщо комусь цікаво, розказую коротко чому офшорами користуються в Україні.

У нас податок на прибуток фірми – 15% (плюс-мінус, можуть бути варіанти).

У деяких країнах податок нижчий, у деяких взагалі немає. На Кіпрі – 1%.

Наприклад, ціна на сталь на міжнародних ринках – 100 дол за тону. А собівартість виробництва тони сталі в Україні – 20 дол.

Допустимо, Ахметов виготовив 100 тон сталі. Якщо він продасть її із України напряму по 100 дол за тону то чистий прибуток буде становити 80*100 = 8000 дол. Із цього прибутку у бюджет мало би піти 1200 дол.

Але він не продає напряму. Він має свою фірму на Кіпрі. Продає своїй фірмі ці 100 тон по 20 дол (тобто, по собівартості). Прибуток – 0. Значить і податки 0.

Потім його кіпрська фірма продає метал вже по 100 дол. Прибуток 8000 дол. І платить 1% податку – 80 дол (у бюджет Кіпру). Все інше його  і спокійно переводиться на банківський рахунок у Швейцарії.

Саме цікаве, вся ця схема повністю легальна.

В результаті, ми втрачаємо значний прихід валюти в країну і значні потенційні гроші в бюджет.

Так працюють практично всі підприємства які займаються експортом.

“Якщо він не буде то і я не буду!”

Чому ми не можемо організуватись і весь час наступаємо на ті самі граблі?
Я думаю тут причина в неправильній реакції на “блокера” в нашому суспільстві.
“Блокер” це той хто завжди проти, йому нічого не треба, для нього всі однакові, всі погані. Він нічого робити не буде.
Відсоток блокерів всюди приблизно однаковий, але різною є суспільна реакція на них.

Є така ситуація. Є 10 людей: 2 “активісти”, 6 звичайних, 2 “блокера”. 2 “активістів” пропонують облаштувати сквер замість стихійної мусорки. 2 “блокера” кажуть “нам того не треба”.

Дальше починається реакція яка є різною в успішних країнах та таких як наша.
В успішних: 6 звичайних та 2 активіста їм відповідають “ну то нам вас не треба”. Роблять самі , а з “блокерами” потім не вітаються, просто ігнорують, морально виштовхують із свого середовища.

У нас: на заяву 2 “блокерів” 6 звичайних кажуть “ну як вони не будуть, то і ми не будемо, шо, ми будемо для них робити? вони потім так само будуть ходити в сквер як і ми”.
І нічого не робиться.

Треба міняти цю реакцію. І тут нам не мішає ні путін, ні “злочинна влада”.