У травні 2030 року сталася дивна подія. Одного дня на світанку з пустелі на території Мексики була запущена ракета в космос. Це зчинило переполох серед військових та політиків багатьох країн, а найбільше в США. Ракета була великою, і, судячи з траєкторії, вона направлялася в космос, а не в яке-небудь місце на Землі. Одразу після запуску військові США активували відповідні протоколи захисту та ввели режим повної готовності. Так само зробили військові деяких інших країн. Через декілька хвилин стало остаточно зрозуміло, що ракета не націлюється на жодне місце на Землі, а летить далі в космос. Обчислення показали, що вона направляється до Марса.
Були проведені термінові наради між військовими та урядами, щоб з’ясувати ситуацію. Мексиканський уряд та військові також заявили, що нічого не знають і не розуміють, і погодилися на повну співпрацю.
Ця інформація також потрапила в новини. Але конкретно ніхто не міг нічого сказати.
Місце запуску було знайдено та досліджено швидко. Почалося розслідування, яке тривало довго, але точної відповіді так і не було отримано. Були знайдені люди, які брали участь у виготовленні різних компонентів ракети або збирали її до купи. Їх було сотні, і ніхто з них не зміг сказати, хто саме їх найняв і оплачував їм роботу.
Усі ланцюжки комунікації завершувалися на комусь, хто казав: «Замовник спілкувався зі мною по відеозв’язку. Вживу ми не зустрічалися. Усі оплати проводилися вчасно. Ми і не підозрювали, що щось може бути не так.»
Робота зі створення компонентів, логістика, остаточна збірка були організовані на дуже високому рівні. Все працювало як годинник. До моменту запуску витоку інформації не сталося.
Ця подія була названа «інцидент у Мексиці». Навколо події вирували різні теорії та гіпотези. Переважно всі схилялися до думки, що це якийсь таємний проєкт уряду США, і він, як завжди, все приховує. Сам уряд США задіяв максимум ресурсів, щоб зрозуміти, що це було. Але все одно не зміг отримати повні відповіді.
Ракета декілька місяців продовжувала свій політ до Марса. За нею спостерігали як різні організації, так і астрономи-аматори. Врешті-решт вона зникла на орбіті планети Марс.
***
Літо 2030 року.
Телеведуча Сінді Ред змогла організувати неймовірне шоу в прямому ефірі. Вона запросила до себе в студію для дискусії двох відомих людей з індустрії штучного інтелекту. Майкл Кравченко – вчений, який був архітектором проєкту побудови штучного інтелекту. Хоча проєкт був не надто успішним, проте вчений вже встиг стати легендою серед інженерів, різних технарів та гіків. Інший гість – активіст Такер Джонсон – легенда в середовищі противників створення штучного інтелекту, неформальний лідер активістів антиШІ руху.
Це було нелегке завдання звести цих двох людей у прямому ефірі. Знадобилися місяці, та команда продюсерів справилася з завданням.
Шоу було широко розрекламовано заздалегідь. Як противники розвитку ШІ індустрії, так і прихильники технологічного прогресу чекали його з нетерпінням.
Ведуча представила гостей і задала перше запитання:
– Перше, що хочуть дізнатися наші глядачі, це чи дійсно ШІ було створено і чи дійсно його вимкнули. Майкле, ви точно знаєте відповідь.
– Так. Моя відповідь проста і відома вам. Ми дійсно створили продукт, який вів себе як деяка розумна істота. Але через надзвичайну ситуацію з вірусами ми мусіли його зупинити. Це все.
Майкл не планував розповідати більше, ніж відомо з відкритих джерел.
Continue reading “Кінець голоцену. 3. Конкурент”
