Організація співпраці між громадянським суспільством та новими політиками і чиновниками

Проблема

  • Через 3 роки після Майдану спостерігаємо реванш “системи”.
  • Нові політики не змогли об’єднатися. Частина нових влилася в систему.
  • Майдан не висунув лідерів чи політичну силу, яка б могла конкурувати із системою.
  • Бажаючих працювати чесно на державній службі все ще недостатньо.

Моє бачення вирішення проблеми

Нові політики — це люди, готові займатися політикою, відмовившись від хабарів, незаконного збагачення, кришування власного бізнесу. Головною метою своєї діяльності вважають подолання корупції. Представники суспільства, які розуміють політику як важку і неприбуткову справу, не очікують надто високих зарплат і розкішного життя. Іти в політику для них –це брати на себе відповідальність за країну, за людей.

Нові чиновники — люди, готові піти на державну службу і ефективно виконувати свої обовязки за новими стандартами, а не за правилами “системи”. Це готовність віддати свої сили, знання, уміння служінню державі. Пріоритетом для них є захист інтересів громадянського суспільства.

Нові чиновники та політики на перших порах потребуватимуть матеріальної та моральної підтримки від громадянського суспільства, оскільки на одну зарплату політик фізично не може прогодувати себе та сім’ю. Ця підтримка громадянського суспільства повинна вберегти нових політиків від спокус “системи”.

Нових чиновників та політиків будемо називати делегатами у владу від громадянського суспільства.

Громадянське суспільство — це активна частина громадян, що підтримали Майдан та були його активними учасниками. Вони очікують реформ та модернізації країни і підтримують її. Але не завжди готові самі піти у владу, стати політиками чи чиновниками. Переважна частина громадянського суспільства не готова відмовитись від звичного способу життя, бізнесу чи кар’єри і піти у владу, тобто стати новими політиками чи чиновниками. Але часто готова підтримати того, хто прийняв таке кардинальне рішення. Продовження

Інструмент об’єднання громадянського суспільства та здорових політичних партій

Продовження теми об’єднання ДемАльянс та Сили Людей.

Коментар Сергія БойкоМова іде не просто про можливість об’єднання двох партій в одну, а про створення відкритої політичної платформи, до якої зможуть долучитися всі здорові сили суспільства – експертні середовища накшталт “Нової Країни” та “Реанімаційного пакету реформ”, освітні платформи, такі як “Відкритий університет Майдану”, волонтерські рухи, окремі лідери громадської думки, здорові бізнес-середовища.

Саме так я собі уявляю цей процес.  Не злиття партій, а запуск спільного громадянського руху, ширшого ніж партія. Який об’єднає в собі партії, громадські організації, експертів, чи просто активних громадян. Формалізовувати цей рух немає потреби (далі стане зрозуміло чому).

Пізніше в межах руху можна обрати та делегувати кандидатів на вибори різних рівнів. У випадку парламентських виборів це може бути блок партій а сам список утворений на внутрішніх праймеріз серед учасників руху.

Щоб запустити такий рух потрібно обговорити та прийняти багато деталей. Ідеологія, яка об’єднає різні партії, методи роботи, принципи висунення кандидатів на виборні посади. Всі ці речі можна почати обговорювати в процесі діяльності руху. Але це треба робити швидко та ефективно.

Тут я презентую технологію (інструмент) яка може реалізувати діяльність такого руху та зробити його ефективним.

Для чого потрібен такий інструмент:

  1. Конструктивно та швидко обговорити стратегічні цілі об’єднання.
  2. Визначити правила спільної роботи, обов’язки учасників, межі відхилень від стратегічного курсу у виборі тактик.
  3. Підтримка повністю горизонтальної системи керування рухом, із урахуванням думки кожного активного учасника.
  4. Координувати дії різних організації в напрямку досягнення мети. Щоб максимально використати синергію.
  5. Динамічне самоуправління, оперативне вирішення внутрішніх конфліктів та суперечок. Вони точно будуть.
  6. Відсутність індульгенцій та імунітетів для будь якого члена руху (особи чи організації)
  7. Всі рішення стосовно кандидатів на виборні посади чи у владу мають бути прийняті загальним голосуванням.

Головна причина необхідності інструменту  – це провал об’єднання громадянського суспільства проти проти “системи” після Майдану. Об’єднання не відбувається, значить є проблеми які не можна вирішити традиційними підходами.

Є успіхи у створенні малих груп активістів. Але немає успіхів із масовими об’єднаннями, чи навіть масовими акціями.
Потрібне щось, що допоможе “мені” довіряти “хорошому хлопцю” із іншого міста якого я особисто не знаю, але який називає себе “патріотом”, “активістом”, “борцем із корупцією”. Якщо він вартий довіри, я маю це якось швидко дізнатися.

Моя пропозиція – децентралізована соціальні мережа на основі платформи “Сила довіри”.

Це лише інструмент, це не партія чи ідея.

Спрощений опис системи. Нижче пояснення для чого потрібен такий рівень захисту.

  1. Ця система повністю децентралізована. Це веб-сайт у якого немає єдиного сервера. Частини системи знаходяться одночасно у всіх. Не вдаючись у деталі, ця система працює як криптовалюта Біткоін. Всі можуть користуватися, але ніхто не має повного контролю.
  2. Теоретично неможливо отримати контроль над мережею кимось одним чи групою осіб.  Немає “адміна” чи “модератора”. Проте, є обрана особа (особи) із членів мережі яка виконує функцію модерування (із збереженням всієї історії змін). Особу на цій посаді можна змінити в будь який момент загальним голосуванням.
  3. Абсолютний захист від цензури, змін в системі (кожен учасник має копію всіх даних)
  4. Реєстрація по запрошеннях. Що забезпечує захист від “чужих”. За кожного учасника мережі несуть відповідальність ті хто його запросили.
  5. Широкі можливості для голосування учасниками мережі з високим ступенем захисту, в тому числі , анонімне голосування. Єдиний спосіб махлювати – це підкуп учасників мережі (але це інше питання).
  6. Система внутрішніх рейтингів. В тому числі – “рейтинг діяльності”. Щоб можна було легко бачити “кращих із кращих”. Учасники мережі “оцінюють” один одного, так працює рейтинг.

Якщо коротко – це веб-сайт де спілкуються учасники руху, обговорюють, голосують, вичисляють “неадекватів” та викидають із мережі голосуванням.
Але цей сайт нікому не належить. Повний контроль завжди має більшість учасників мережі.

Для чого така складність? Для того щоб не можна було узурпувати владу “верхівкою”. Тут взагалі немає верхівки.
І немає адміна чи власника серверу якого може купити олігарх коли рух вийде на загрозливий для системи рівень.

Така мережа підтримується самими учасниками, та існує за рахунок їхньої активної участі.

Така мережа дозволить об’єднати не лише партії, а й небайдужих громадян. За рахунок того що все абсолютно прозоро і немає “лідерів” які потім кинуть тих хто їх підтримав. Кожен кого мережа висуває кандидатом є залежним від мережі, бо ресурси знаходяться в ній самій. Ресурс – це самі учасники, які своєю підтримкою можуть забезпечити перемогу кандидата від себе.

Отже, якщо вас цікавить така чудова технологія побудови горизонтальної мережі активістів та небайдужих громадян – читайте деталі та приєднуйтеся:

Проект “Сила довіри”

Щоб стати учасником тестової мережі потрібно встановити систему у себе на комп’ютері і подати заявку на реєстрацію. Двоє учасників мусять видати вам запрошення.

 

 

ДемАльянс + Сила Людей. Я підтримую. Але …

Організація “Нова Країна” оголосила заклик об’єднатися двом партіям – ДемАльянсу та Силі Людей. Партії дали попередню згоду у своїх публікаціях (ДемАльянс, Сила Людей).

Це 2 партії які можна назвати реальними партіями майдану, які все ще не зневірилися, не впали в популізм чи, просто, видохлися.

Я підтримую таке об’єднання. І я проголосую за таку партію на виборах.

АЛЕ. Є одне але.

В мене немає якихось особистих партійних чи владних амбіцій. Я просто хочу жити в нормальній країні. Я розумію що досягти цього можна лише модернізацією країни через реформи. Тому я готовий підтримувати політичну силу яка може і хоче це зробити, запустити процес модернізації.

Я сам готовий підняти жопу з дивана вкластися в модернізацію країни. Але я не готовий покласти все, присвятити життя цьому, битися до останнього. Отакий я прагматичний.
Свій вклад я бачу в малій активності: поагітувати сусідів, вийти на мітинг чи масову акцію, фінансувати в межах до 2000 – 4000 грн на рік.
Тобто, просувати того хто готовий присвятити своє життя служінню країні.

Я проголосую за таку партію. Але  можу більше. Я реально можу сісти на машину, поїздити по районах  і за свій рахунок загітувати ще 1000 людей щоб вони проголосували за таку партію.

Проте, в мене є умови.

Я не можу агітувати за того в кому невпевнений. Я не можу розказувати яка прекрасна партія якщо я не знаю що 90% кандидатів від партії порядні люди і я у них впевнений. Я не хочу втратити свою репутацію та ресурси що провести до влади якихось стрьомних людей.

Я хочу знати кожного кандидата від партії на будь-які виборні посади будь-якого рівня. Я хочу підтвердження від інших людей яких я знаю що це нормальні люди.

Тепер по суті.

Я хочу щоб був веб сайт із списком всіх членів партії які мають амбіції бути кудись обраним чи посісти посаду від імені та за підтримки партії.
Для кожної особи – біографія, посилання на акаунти в соцмережах.

Для кожної особи має бути можливість обговорення (авторизованого) та особлива можливість додати “компромат” (документи, свідчення). Звичайно, має бути якийсь арбітраж проти неправдивого компромату. Це не складно. Головне щоб все було прозоро, дискусії записувались на відео і тд.
Я думаю не потрібно пояснювати для цього це потрібно. Готовий бути кандидатом то мусиш повністю відкритися, показати свої гріхи. А ми зробимо висновки.

Якщо нова партія зробить таке, я потрачу частину своїх власних ресурсів на підтримку такої партії. І замість одного голосу партія може отримати 1000 або більше.

Таких як я є багато. Я говорив з людьми.

 

Як працює пенсійна система

Як працює наша пенсійна система

Як працює пенсійна система

Тема пенсій одна із найулюбленіших в нашого народу.

Політики весь час обіцяють її підвищити , а народ весь час ведеться. А потім називає політиків брехунами і жуліками. І так по кругу вже 25 років.

Політики дійсно брехуни, вони приховують правду. А правда в тому що пенсію неможливо підвищити в цій системі яка в нас є. Звичайно, можна збільшити суми пенсій. Але вони будуть з’їдені неминучою інфляцією протягом 1-2 місяців.

Почнемо з початку. Як організована наша пенсійна система.

У нас  діє солідарна пенсійна система. Коротко про неї: Той хто працює платить гроші із своєї зарплати в пенсійний фонд. І ці гроші видаються пенсіонерам.

Коли пенсіонери бути молоді, вони так само давали частину своєї зарплати тодішнім пенсіонерам.

Ця система була запроваджена в радянському союзі в 1936 році. І діє до тепер.

На Заході, де все так прекрасно, діє накопичувальна пенсійна система, тобто, люди відкладають частину своєї зарплати на спеціальні рахунки чи у фонди і ці гроші там зберігаються і примножуються. Інколи, фонд банкротує і пенсія пропадає.
Хто не відклав той немає пенсії (але може мати допомогу по безробіттю яка всім надається, хто не працює).

Ще на заході є спеціальні пенсії для працівників бюджетної сфери – військові, поліція, пожарники та ін. Їм просто платять пенсію із бюджету як компенсацію за важку роботу (при відносно малій зарплаті).

Вернемося до наших реалій.

Коли хтось каже “Пенсіонери все життя працювали і платили в пенсійний фонд, значить їм ці гроші треба віддати”. Це неправда. Їхні внески вже давно видані тим хто був на пенсії в ті часи.

Чому солідарна система раніше працювала краще, а зараз не дуже?

Тому що, 50 років назад молодих було багато відносно пенсіонерів. Після війни був “бебі-бум”, населення зростало. В 70-80 роках на одного пенсіонера було декілька працюючих. Вони скидалися на нормальну пенсію для пенсіонерів.

Потім народжуваність почала падати, а недавні “бебі-бумери” почали виходити на пенсію. Тепер на двох працюючих приходиться 1 пенсіонер.

І ще треба взяти до уваги що тільки офіційно працюючі платять в пенсійний фонд.

Приклад. Іван та Галя молоде подружжя. Вони офіційно працюють, платять по 600 грн в пенсійний фонд кожного місяця . Їхня сусідка баба Марія отримує пенсію 1200 грн.
Політик-популіст Юля Т. приходить до влади і підвищує мінімальну пенсію до 1500 грн. Тепер Іван та Галя мусять платити більше. Вже по 750 грн кожен місяць. Щоб їхня сусідка отримала більшу пенсію.

Коли політик каже “я збільшу пенсію” це означає “я заберу в молодих більше грошей щоб віддати старим”. І ніяк інакше.
Не вірте такому політику. Він бреше.

Правильний політик має казати: “я покращу економіку так щоб молоді заробляли більше і могли краще утримувати пенсіонерів”.

І ще пару моментів.
Держава своїх грошей немає. Є тільки гроші заплачені у вигляді податків людьми та підприємствами. Державні підприємства, фактично, всі збиткові . Немає такого поняття “Державні гроші”.

Якщо збільшити якісь виплати (наприклад, пенсії), то значить інші виплати мають зменшитися або хтось інший має платити в бюджет більше.

Якщо політик каже “Я збільшу пенсії” не голосуйте за нього ніколи!

Через 10 років працюючих стане ще менше, а пенсіонерів ще більше (бо у 90-ті роки народжувалося менше людей). Тоді кожен працюючий буде платити одному пенсіонеру. Тоді нам всім і настане “пиз…ць”, якщо цю систему не почати міняти прямо зараз.

0_74ce0_58ccd18b_XL

Як перестати пиз..іти і почати перемагати.

Цей пост відповідь на допис Віктор Андрусів: Як перестати програвати і почати перемагати.

0_74ce0_58ccd18b_XL

Він все правильно написав. Тільки там немає нічого нового. Все це було проговорено під час Майдану. Цей набір рекомендацій регулярно вспливає із того часу. Але прогресу немає. Ми програємо регулярно. А останнім часом програємо розгромно і в суху.

Питання не в тому Що робити. Це всім зрозуміло. Питання в тому Як це робити. Як об’єднати тих 10,000 притомних людей в одну тимчасову організацію щоб , хоча би, вирватися із болота, вийти на позитивну динуміку розвитку та модернізації.

Які проблеми мішають об’єднанню. Ці проблеми детально продискутовані в темі Как преодолеть раздробленность общества?

Щоб об’єднатися потрібен спосіб вирішення хоч частини цих проблем.

Реальних пропозицій вирішення я не знайшов. В основному це дитячі плани типу “Поїзд, стій раз-два!”, “Треба щоб всі хороші об’єдналися і побили всіх поганих”, очікування міфічного лідера-месії і тд.

А в мене є конкретна пропозиція. Продовження

A globe and cash close up

Як працює офшор. В двох словах

A globe and cash close up

Тема офшорів зараз актуальна. Якщо комусь цікаво, розказую коротко чому офшорами користуються в Україні.

У нас податок на прибуток фірми – 15% (плюс-мінус, можуть бути варіанти).

У деяких країнах податок нижчий, у деяких взагалі немає. На Кіпрі – 1%.

Наприклад, ціна на сталь на міжнародних ринках – 100 дол за тону. А собівартість виробництва тони сталі в Україні – 20 дол.

Допустимо, Ахметов виготовив 100 тон сталі. Якщо він продасть її із України напряму по 100 дол за тону то чистий прибуток буде становити 80*100 = 8000 дол. Із цього прибутку у бюджет мало би піти 1200 дол.

Але він не продає напряму. Він має свою фірму на Кіпрі. Продає своїй фірмі ці 100 тон по 20 дол (тобто, по собівартості). Прибуток – 0. Значить і податки 0.

Потім його кіпрська фірма продає метал вже по 100 дол. Прибуток 8000 дол. І платить 1% податку – 80 дол (у бюджет Кіпру). Все інше його  і спокійно переводиться на банківський рахунок у Швейцарії.

Саме цікаве, вся ця схема повністю легальна.

В результаті, ми втрачаємо значний прихід валюти в країну і значні потенційні гроші в бюджет.

Так працюють практично всі підприємства які займаються експортом.

“Якщо він не буде то і я не буду!”

Чому ми не можемо організуватись і весь час наступаємо на ті самі граблі?
Я думаю тут причина в неправильній реакції на “блокера” в нашому суспільстві.
“Блокер” це той хто завжди проти, йому нічого не треба, для нього всі однакові, всі погані. Він нічого робити не буде.
Відсоток блокерів всюди приблизно однаковий, але різною є суспільна реакція на них.

Є така ситуація. Є 10 людей: 2 “активісти”, 6 звичайних, 2 “блокера”. 2 “активістів” пропонують облаштувати сквер замість стихійної мусорки. 2 “блокера” кажуть “нам того не треба”.

Дальше починається реакція яка є різною в успішних країнах та таких як наша.
В успішних: 6 звичайних та 2 активіста їм відповідають “ну то нам вас не треба”. Роблять самі , а з “блокерами” потім не вітаються, просто ігнорують, морально виштовхують із свого середовища.

У нас: на заяву 2 “блокерів” 6 звичайних кажуть “ну як вони не будуть, то і ми не будемо, шо, ми будемо для них робити? вони потім так само будуть ходити в сквер як і ми”.
І нічого не робиться.

Треба міняти цю реакцію. І тут нам не мішає ні путін, ні “злочинна влада”.

Панамські офшори

У всій возні і “зраді” навколо офшорів Порошенка бачу один позитив. Нарешті тема офшорів випливе на поверхню і більше людей захочуть в ній розібратися. Можливо, це дасть поштовх до змін в податковому законодавстві. Нам самим треба робити “легкий” офшор в Україні. Тоді не тільки наші не будуть тікати, але і інші прийдуть сюди “офшоритись” і заплатять свій % в нас бюджет..
Великий бізнес практично не платить податки в Україні зараз. Все виводиться через офшори. Хіба якісь лохи платять. А ця тема чомусь не цікава борцям із “зрадою”. Вони більше тарифами переживають.

 

План об’єднання громадянського суспільства України

Оригінал був опублікований тут. Там є деякі коментарі.

Передумови.

Ці передумови я вказаав щоб зменшити час на ідеологічні дискусії. Цей текст не про ідеологію а про спосіб об’єднання небайдужих людей як єдиний вихід із “стагнації” України.

Будемо вважати незаперечним фактом що:
  1. В Україні є мінімум 10,000 людей готових присвятити частину свого часу для перетворення країни без очікування особистої вигоди. Назвемо їх “активістами”.
    Тому може варто сформулювати це як “…присвятити частину свого часту для перетворення країни (краще локалізувати до власного середовища) без недобросовісних мотивів”
  2. Активісти спільні в тому, що успішні перетворення це: виконання Україною умов для вступу України в ЄС та НАТО, європейські цінності, стабільна європейська країна. Ідеологічні розбіжності можуть бути але в межах цих цілей.
  3. Частини активістів готова іти у владу і ефективно працювати деякий час майже безкоштовно, тобто, із теперішніми офіційними зарплатами у владі. Назвемо їх “активістами у владі”.
  4. Поставлених цілей можна досягнути широким мирним громадянським рухом. Назвемо його “рух”. Силові варіанти, “3-й майдан” відкидаємо.
  5. Активісти, в принципі, підтримують створення партії як свого політичного представництва, при умові що на вершині партії будуть кращі з кращих і процес відбору є абсолютно прозорим.

Якщо ви не погоджуєтеся із цими твердженнями то далі не читайте Продовження